Ми не завжди переймаємося за почуття свого співрозмовника, коли висловлюємо свою думку про нього або його діяльність. Ті слова, які для нас не видаються образливими, можуть неабияк зачепити і залишити негативний відбиток на душі іншої людини. І це нормально, оскільки кожен з нас різний і по-різному на все реагує. Ми можемо ненавмисно когось образити, зробити з цього певні висновки та не повторювати свої помилки далі. На жаль, є особи які навмисно принижують інших, і отримують від цього неабияке задоволення. Мене такі речі не на жарт обурюють, оскільки люди, які мають певні негаразди в житті, проблеми з самооцінкою, замість того аби якось вирішувати їх – перекладають на інших, псують іншим самооцінку та життя в цілому. Це неподобство має назву “булінг”, він може бути як в реальному житті, так і в просторі інтернет мережі. Також, булінг можуть здійснювати як діти, так і дорослі.
На щастя, я не була лідером булінгу та не ображала нікого навмисно, але, на жаль, у своєму житті я неодноразово була свідком та частково жертвою. У класі, якому я навчалася, часто виникали і виникають якісь конфлікти. Ці сварки досягли апогею в період з 5 по 9 клас. Тоді й був яскраво виражений булінг, а лідерів у нашому класі було навіть декілька. Так постраждав не один мій однокласник, зокрема і я. Когось штовхали, били, а когось принижували морально. Навіть не знаю, що з того було гірше. В результаті декількох років морального приниження, моя самооцінка опинилася на дні, і досі не може повністю відновитися. Я не скажу, що наді мною жорстоко знущалися, ходили по п’ятах і принижували, ні. Достатньо було декілька принизливих жартів щодня та моєї здатності приймати все близько до серця.
Я щодня працюю над тим, аби знайти віру в себе, самоповагу, намагаюся побороти комплекси, прийняти особливості своєї зовнішності, знайти себе взагалі. Це не так легко, як здавалося б. Тому мій настрій постійно змінюється від понурого стану чи апатії до бадьорості і задоволення, та навпаки. Ніяк не можу дочекатись як настане той момент, коли я буду в гармонії з собою та зі своїм життям.
Я не ображаюсь на своїх кривдників, розумію що тоді їх поведінка не контролювалась розумом. Але я досі не спілкуюся з людьми, які навмисно мене або когось принижують. Я закликаю, аби ми залишалися людьми, не забували про рівноправність та гідність кожного з нас. Сподіваюся, що з плином часу випадків булінгу в світі стане набагато менше та ніхто не буде навмисно псувати життя невинних людей.
Про автора: Олександра Гуменюк закінчує Новогуйвинську гімназію у Житомирі. Серед хобі виділяє написання літературних творів, фотографію, музику та образотворче мистецтво.
